Продаж шпону та ламелі

Корисні новини

 

Породи ВРХ

Голштинська

Початком існування породи вважається 1861 р., коли були створені ферми, що мали змогу в організаційному плані проводити селекційну роботу на території США і Канади. З’являються перші товариства, які в 1885 р. об’єднуються в Американську асоціацію по розведенню чистопородної голштино-фризької худоби (НFА), а худоба офіційно набула найменування голштино-фризької; з 1983 р. асоціація називається голштинською асоціацією США, а порода — голштинською.

 

Симментальська

Загальновизнано, що симентали виведені в Швейцарії, в долині річки Сімме, звідки й походить назва породи. Проте за окремими літературними джерелами (С. Г. Азаров, 1943) походження цієї породи до кінця не з’ясовано. Посилаючись на відомі в зоотехнічній науці прізвища й літературні джерела, С. Г. Азаров (1943) стверджував, що за краніологічними дослідженнями в доісторичні часи симентали в Швейцарії не розводились. Найбільш достовірно, що в цю країну вони були завезені переселенцями із Скандинавії. «З історії відомо, що в 443 р. н. е. на територію сучасної Швейцарії вторглися бургунди. Цілком ймовірно, що вони привели й худобу, яка розповсюдилася і витіснила місцеву худобу та стала матеріалом для створення сучасної симентальської худоби» (С. Г. Азаров).

Українська червоно-ряба молочна

Ареал породи охоплює 14 областей України. Найчисельніший і найбільш генетично цінний її масив створено у Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Полтавській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій і Чернігівській областях. Завдяки високим господарським якостям окремі гнізда породи вже є в Донецькій і Миколаївській областях. Загальна чисельність корів нової породи на 1 січня 1996 р. в громадському секторі становила 514 тис. голів, або 11,4% від загальної їх кількості по всіх породах.

Українська чорно-ряба молочна

Створена схрещуванням чорно-рябої худоби вітчизняної селекції з голштинською. Як порода затверджена наказом Мінсільгосппроду України від 26 квітня 1996 р. № 127 "Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби".

Українська червона




Розробники — Інститут розведення і генетики тварин УААН, Інститут тваринництва степових районів їм. М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» УААН, Інститут тваринництва центральних районів УААН та інші, автори — Полупан Ю. П., Кононенко Н. В. , Блізнічєнко В. Б. , Салій І. І., Козир В. С., Мельник Ю. Ф., Зубець М. В., Буркат В. П., Назаренко В. Г., Мовчан Т. В., Буюклу Г. І. та інші. Українська червона молочна порода виведена шляхом відтворного схрещування червоної степової худоби з англерською, червоною датською і голштинською (червоно-рябої масті) породами у господарствах дев’яти південних областей України та АР Крим. Порода апробована у 2004 році Державною експертною комісією Мінагрополітики.


Годівля і утримання худоби

Для годівлі великої рогатої худоби використовують різні корми рослинного і тваринного походження. Особлива увага під час складання раціонів приділяється вмісту перетравного протеїну та незамінних амінокислот - лізину, метионіну, триптофану. Корми з високим вмістом вуглеводів у раціоні великої рогатої худоби нормалізують процеси травлення, запобігають утворенню в шлунку тварин отруйних газів. Розщеплення клітковини дає речовини, які використовуються в молокоутворюючих процесах.

Для високопродуктивних дійних корів раціони балансуються за вмістом Ca, P, Mg, K і S, а також іншими елементами. В раціоні повинні бути в достатній кількості і вітаміни, нестачу яких ліквідовують вітамінними кормами та синтетичними препаратами.

На склад молока і його кількість сприятливо впливають якісні зелені корми, сіно, сінаж, силос, коренеплоди і більшість концентрованих кормів. Деякі корми надають молоку специфічного присмаку і можуть погіршувати якість масла і сиру (наприклад, турнепс, бруква, ріпак, дика редька, полин, дика цибуля і часник).

Потреба дійних корів у поживних речовинах залежить від рівня продуктивності, вмісту жиру в молоці, живої маси тварин, їх віку і вгодованості, а також фізіологічного стану. Для корів виділяють основні чотири періоди фізіологічного стану, різні за умовами годівлі: сухостійний період (60-65 днів); перший період лактації (перші 100 днів лактації); другий період лактації (другі 100 днів); третій період лактації (останні 100-105 днів).

Дійний період у корови розпочинається після народження теляти. У день отелення корові дають досхочу високоякісного сіна і до 15 літрів теплої підсоленої води. На другий і третій день до сіна додають 1-1,5 кг концентрованих кормів у вигляді пійла. Потім до раціону поступово включають інші корми з розрахунком, щоб на 10-15-й день після отелення корова одержувала повну їх норму.

Після отелення корови проводять її роздоювання, яке включає комплекс заходів, спрямованих на підвищення молочної продуктивності корів. До них відносяться: організація повноцінної годівлі тварин з поступовим зростанням кількості кормів і їх авансуванням з розрахунку на 4-6 кг молока понад фактичний надій (2-3 корм. од.), застосування правильного доїння з масажем вимені, раціональне утримання тощо. Додатковими кормами під час авансування є коренебульбоплоди, але найчастіше концентрати.


Влітку роздоювання корів проводять тільки за безперебійного забезпечення їх досхочу зеленою масою і підгодівлі концентратами та мінеральними добавками.

Після роздоювання корів до наміченої продуктивності годівлю організовують так, щоб досягнутий рівень протримався якнайдовше. Не рідше двох разів на місяць раціони для молочних корів слід корегувати відповідно до їх продуктивності поступовим зменшенням даванки концентрованих кормів.

Норми годівлі дійних корів встановлюють з урахуванням живої маси, добового надою і жирності молока. Тільним коровам в останні два місяці лактації в зв"язку з підвищеним обміном речовин і ростом плода норми годівлі збільшують на 5-10%. Коровам нижчесередньої вгодованості і первісткам необхідно збільшувати норму на одну і більше корм. од. Збільшують або зменшують норму годівлі на 0,4-0,5 корм. од. на кожні 10 кг молока, якщо його фактична жирність більша або менша на 0,5% від вказаної в таблиці норм годівлі.

Раціони для корів складають з наявних у господарстві кормів. На 100 кг живої маси згодовують 0,5-2 кг грубих кормів, 5- 10 кг соковитих, в тому числі 7-8 кг високоякісного силосу. У раціонах з сіном доброї якості близько 25-30% грубих кормів можна замінити високоякісною соломою ярих. За великих даванок соковитих кормів, і особливо силосованих, грубих дають мінімальну кількість (до 0,5 кг на 100 кг живої маси) і, навпаки, під час максимальних даванках грубих дають мінімальну кількість соковитих кормів. В обох випадках корова отримує достатню кількість сухих речовин.

Даванку концентрованих кормів орієнтовно встановлюють з розрахунку на 1 кг молока та величини надою. Так, за 10-кілограмового надою дають до 100 г концентратів в розрахунку на 1 кг молока, за надою від 10 до 15 кг - 100-150 г, від 15 до 20 кг - 150-200 г, від 20 до 25 - 250-300 г, а за надою 25 кг і вище - 300-350 г (до 500 г). Часто даванку концентратів збільшують в більшій мірі.

Для складання раціонів важливо врахувати, що за силосного типу годівлі треба включати корми, які багаті на легкоферментуючі вуглеводи - цукрові, напівцукрові або кормові буряки. Цукрових буряків коровам слід давати 0,6-0,8 кг на 1 кг молока, але не більше 15-18 кг на добу. Кормових ж буряків - згодовують до 2-2,5 рази більше, ніж цукрових.

Свіжого жому дійним коровам дають до 10 кг на добу, кислого - до 5 кг.

Забезпечення корів цукром визначають за співвідношенням його до перетравного протеїну - оптимальне відношення цукру до протеїну коливається в межах 0,8-1,2:1.

За норми вміст сирої клітковини в сухій речовині повинен бути в межах 20-22%.

Потреба корів у кальції в розрахунку на одну кормову одиницю раціону коливається в межах 6-7 г, у фосфорі - від 4 до 5 г.

Дійні корови відчувають підвищену потребу у вітамінах. У розрахунку на одну кормову одиницю їхнього раціону повинно припадати 40-50 мг каротину і від 900 до 1200 ІО вітаміну D.

Під час згодовування кормів з годівниць спершу дають концентрати, потім соковиті і в кінці грубі, але можна згодовувати і їх суміш. Часто на основі різних кормових компонентів та добавок виготовляють повнораціонні комбікорми, які повністю забезпечують потреби тварин у поживних речовинах і енергії.

Роздавання кормів рекомендують проводити після доїння.

У літній період основу раціонів становлять зелені корми. Під час випасання корови за добу споживають до 60-70 кг зеленої трави. В цей період тваринам додатково згодовують концентрати, мінеральні добавки, а також, в разі потреби, силос або сінаж.

У сухостійний період перед отеленням необхідно організувати повноцінну годівлю корів для нормального росту плоду, розвитку вимені, відкладання поживних речовин в прозапас тощо.

Добовий раціон тільних сухостійних корів орієнтовно повинен включати 3-6 кг якісного сіна, 15-20 кг силосу, 5-10 кг коренеплодів і 1-3 кг концентратів. У літній період такі тварини, крім випасання, підгодовуються 2-3 кг концентратів.

Для биків-плідників годівля повинна бути індивідуальною, а раціон складають з врахуванням інтенсивності використання, віку і живої маси. На 1 корм. од. корму в раціоні бика повинно припадати 140 г перетравного протеїну, 7 г Са, 6 г Р і 70-90 мг каротину.

Утримують велику рогату худобу утримують залежно природноекономічних умов і технології виробництва продукції за різними системами: стійлово-пасовищною, стійлово-табірною і стійлово-вигульною.

Для стійлово-пасовищної системи характерно, що тварин цілий рік утримують в спеціально обладнаних приміщеннях - корівниках, а в літній період ще й щоденно виганяються на пасовища.

Стійлово-табірне утримання практикується в районах з обмеженими площами пасовищ. Зимою худобу утримують в корівниках, а протягом всього літа в літніх табірних приміщеннях поблизу кормових угідь. Тварин в літній період годують в основному скошеними зеленими кормами і силосом, інколи використовують недалеке випасання.

Стійлово-вигульна система передбачає утримання худоби в приміщеннях і на вигульних площадках біля ферм протягом всього року.

На промислових сільськогосподарських підприємствах застосовують - прив"язне і безприв"язне утримання великої рогатої худоби з різними модифікаціями.

Під час утримання на прив"язі корів розміщують у 2 або 4 ряди по 50 голів в кожному. Приміщення обладнуються годівницями із вмонтованими в них автопоїлками і прив"язями для кожної тварини, транспортерами для збирання гною, засобами для доїння корів, системою освітлення тощо.

Утримання тварин на прив"язі дозволяє точніше нормувати годівлю, краще проводити догляд, але, разом з тим, збільшує затрати праці на прив"язування і відв"язування, роздачу кормів тощо.

Безприв"язне утримання худоби не передбачає прив"язування тварин, які знаходяться на глибокій підстилці. Корови розміщуються в приміщеннях без внутрішнього обладнання. Кожного дня на одну корову використовують до 3 кг підстилки. Гній збирають 1-2 рази на рік. Поряд з таким корівником обладнують вигульний двір і допоміжні приміщення для годівлі і доїння тварин.

Безприв"язне утримання значно знижує затрати праці, але використовується менше, так як має ряд суттєвих недоліків, пов"язаних з труднощами в нормуванні годівлі кожної тварини, підвищеною їх рухливістю та ін.